|
|
CrossfireМетодичні рекомендації«Crossfire» — композиція з репертуару групи «Scorpions». Перше виконання твору відбулося у супроводі Берлінського симфонічного оркестру у 2000 р. Авторами є: Клаус Майне, Рудольф Шанкер та Герман Раребель. Слід зауважити, що практика поєднання рокових колективів з симфонічним оркестром, в останній, час стала популярною. І це приносить користь обом сторонам, так як розширюється палітра звучання колективів, появляються нові адепти їх творчості, набувається досвід співпраці виконавців. Crossfire в перекладі — перехресний вогонь. І тому виконавцям потрібно відразу настроїтись на виконання ритмічних, чітких, та в деякій мірі складних оркестрових партій. Інструментовка виконана в тональності ре-мінор, з подальшою модуляцією в мі-мінор. Вступ «заворожує» слухача красивою, багатою мелодією, що проходить в середньому регістрі в кларнетів та струнних інструментів. Для підсилення мелодична лінія також дублюється в саксофонів-альтів. Далі мелодична лінія переходить до груп валторн, труб та корнетів, де вона збагачується темброво та виростає динамічно. Перша цифра — соло гобоїв, слід звернути увагу на атаку звуку, потрібно щоб вона не була досить твердою, що передбачає штрих деташе, тоді мелодія набуде безперервності, але й з тим слідкувати щоб атака звуку не переростала в м’яку, так як це призведе до незрозумілості та хаотичності виконання. В даному випадку мелодична лінія дублюється кларнетами, що придає її сили звучання. Далі музична фактура збагачується за рахунок вступу нових оркестрових голосів. Восьма цифра — це підготовка до «вибуху», тому потрібно щоб виконавці не почали раніше виконувати свої партії в динамічному відтінку «форте». Дев’ята цифра виконується одноманітно у всього оркестру, це стосується штрихів (деташе), динаміки (форте), ритму та метру. Одинадцята цифра — солюючі голоси (група дерев’яних та група саксофонів)повинні звернути увагу на виконання тріолей, щоб остання нота тріолі не скорочувалась. При повторі дев’ятої цифри оркестру слід посилити звучання за рахунок динаміки (форте), та штрихів (деташе). Також виконати в деякій мірі швидше (жвавіше) ніж за попереднім разом. Загалом фінал твору виконується твердо, напористо, жорстко, що відповідає стильовим особливостям в даному напрямку музичного мистецтва. З методичного посібника Степана Єднака
«Вибрані твори для концертного оркестру», 2009 р. Івано-Франківськ (Е). Матеріал надав С. Єднак |
|
|
|
|
|